Вуздечка язика у нормі являє собою складку слизової  оболонки. Під час огляду лікар  звертає  увагу на місце прикріплення вуздечки до язика і тканин дна ротової порожнини.

Нормальним вважають варіант, коли вуздечка язика прикріплюється до нижньої поверхні язика, відступивши від кінчика його на 1 —1,5 см, і тканини дна ротової порожнини дистальніше від під’язикових сосочків.

Варіантами аномалій вуздечки можна вважати зміну його щільності й місця прикріплення, оскільки це заважає рухові язика.

 

За формою і щільністю вуздечки язика, а також особливостями з’єднання її волокон з м’язами язика розрізняють п’ять видів вуздечок, що обмежують його рухливість (Хорошилкіна Ф. Я., 1965).

• До першого типу відносять тонкі, майже прозорі вуздечки, які нормально прикріплені до язика, але обмежують його рухливість у зв’язку з незначною протяжністю.
• Другий тип – також тонкі, напівпрозорі вуздечки, які прикріплені близько до кінчика і мають незначну протяжність. При піднятті кінчика язика в центрі його утворюється жолобок.
• Вуздечки третього типу – це щільний, короткий тяж, прикріплений близько до кінчика язика. При висуненні язика в результаті натягнення вуздечки кінчик його підвертається, а спинка випинається. Облизування верхньої губи утруднене, а іноді й неможливе. При пальпаторному дослідженні такої вуздечки виявляють, що обмеження рухливості язика зумовлене фіксацією його кінчика сполучнотканинним тяжем. Під тяжем, що має форму шнура, розташовується тонка дуплікатура слизової оболонки.
• Вуздечки четвертого типу характеризуються тим, що їх тяж виділяється, але зрощений із м’язами язика. Такі вуздечки нерідко спостерігаються у дітей при вродженій патології губи і піднебіння.
• Вуздечки  п ‘ятого типу відрізняються тим, що тяж малопомітний, його волокна переплітаються з м’язами язика і обмежують  його рухливість.

 

До чого призводить коротка вуздечка язика?

 

1) Порушення функції смоктання –  з перших тижнів життя дитини. Одне годування  приблизно триває 50-60 хвилин, дитина  за цей час стомлюється, плаче  та  засинає коло грудей. Також, під час смоктання ковтає багато повітря. Часто немовлят з короткою вуздечкою язика переводять на штучне годування через те, що вони відмовляються смоктати груди;

2) У віці 6-9 місяців - помітне відставання в рості нижньої щелепи.

3) У 5-6 річному віці – порушення вимови (частіше діти не вимовляють букви “р” та “л”);

4) У 7-9річному віці – неправильне розташування зубів. Порушення прикусу (формується дистальний прикус), а в разі прикріплення вуздечки до ясенного краю нижньої щелепи виникають скарги на неправильне розташування зубів, запалення ясен, кровотечу з ясен при чищенні зубів та прийомі їжі.

 

 Що відбувається, якщо вуздечка язика вкорочена?

 

При вкороченій вуздечці язика виникають різні варіанти пристосування дитини до даної аномалії, що характеризуються певними видами рухів язика, його прокладанням між зубними рядами під час функції і в стані спокою. Ці варіанти пристосування зумовлюють виникнення типових аномалій прикусу.

 

При нормальній вуздечці в стані фізіологічного спокою кінчик язика прилягає до піднебінної поверхні верхніх передніх зубів.

При вкороченій вуздечці язик підіймається недостатньо, а тому не чинить потрібного тиску на верхній зубний ряд, не протистоїть тиску м’язів губ і щік.Під впливом губи верхні різці можуть нахилятися в піднебінному напрямі; при цьому розвивається мезіальний прикус за рахунок сплощення передньої ділянки верхнього зубного ряду.

Тиск малорухливого язика передається на передню ділянку нижньої щелепи і сприяє її росту. При обмеженій рухливості кінчика язика гіпертрофуються м’язи його кореня, що може порушувати проходження повітряного струменя через носоглотковий простір. Відкритий прикус при вкороченій вуздечці язика може бути як у передній, так і в бічних ділянках зубних рядів. У передній ділянці він виникає як наслідок розташування кінчика язика між зубами у зв’язку з неможливістю підняти його до піднебінної поверхні верхніх різців. У бічних ділянках відкритий прикус розвивається внаслідок постійного розпластування язика між бічними зубами, що перешкоджає їх змиканню.

Аномалії прикусу, що розвинулися в результаті порушення функції язика, відрізняються значною стійкістю. Навіть тривале користування ретенційними апаратом після усунення аномалії прикусу не завжди забезпечує стійкі результати ортодонтичного лікування. Після зняття ретенційного апарата під впливом звичної неправильної функції язика може виникнути рецидив аномалії.

 

 Порушення функції мови, малорухомий язик, утруднення прийому їжі є показанням до оперативного лікування аномалій вуздечки язика.

 

Після операції потрібно рекомендувати гімнастичні вправи для м’язів, що піднімають кінчик язика.

Одна з таких вправ – присмоктування кінчика язика до піднебіння, а потім швидке відкриття рота і клацання язиком.

Пацієнту пропонують перерахувати кінчиком язика зуби на верхній щелепі, дістати язиком верхню і нижню губу, кінчик носа. В результаті тренування і занять з логопедом діти навчаються піднімати язик.

 

Рання пластика вуздечки язика попереджає порушення функцій смоктання, жування, ковтання, вимови звуків, а також виникнення зубощелепних аномалій.

Ортодонтичне лікування таких дітей поєднують з лікувальною гімнастикою.

Пластика вуздечки язика в старшому віці і у дорослих покращує його функцію, сприяє нормалізації положення язика.

 

 Нормалізація функції м’язів язика сприяє стійкості результатів ортодонтичного лікування.